ПРО БРУДНИЙ ПІАР ВІД ЗАБУДОВНИКА

або

Відповідь на Відкритий лист «мешканців вулиці О. Гончара» Президенту України, Прем’єр-міністру України, Голові КМДА та Генеральному Прокурору України

Ми, мешканці історичної частини м. Києва (вул. О. Гончара, Рейтарської, Стрітенської та Стрілецької), члени Ініціативної групи мешканців будинків навколо будівельного майданчика по вул. О. Гончара, 17-23, вважаємо за необхідне висловити свою позицію та відповісти на «відкритий лист», підписаний «мешканцями вул. О. Гончара» і опублікований в газеті «Сегодня» за 4 лютого 2012 р., у якому нам висунуто брехливі та образливі звинувачення.

Своє звернення ця група осіб почала з завідомо неправдивої інформації, назвавши нас «невеликою групою осіб, які представляються ініціативною групою», а голову ініціативної групи І.А. Нікіфорову звинувативши у самозванстві на підставі того, що жоден аж з 28 (!) підписантів відкритого листа не надавав їй повноважень на цю боротьбу. Дуже шкода, що ці громадяни за понад 3 роки боротьби із незаконним будівництвом навіть не поцікавилися тим простим фактом, що Ініціативну групу мешканців будинків навколо будівельного майданчика по вул. О. Гончара, 17-23 створено ще 20 жовтня 2008 р., а головою її обрано саме І.А. Нікіфорову, яка діє на законних підставах, маючи цілковиту підтримку та повноваження на це від більшості місцевих мешканців. Дісталося від авторів листа і народному депутату К.Б. Куликову, який є, до речі не лише депутатом, але й багаторічним мешканцем вул. О. Гончара, родина якого так само потерпає від будівництва.

Як відомо, незаконне будівництво за вказаною адресою та боротьба з ним проводяться вже декілька років, до цієї боротьби, крім мешканців прилеглих будинків, долучилися різні громадські організації, сотні небайдужих до долі історичного центру Києва мешканців міста, було зібрано загалом тисячі підписів киян, аж поки невеличка групка «благонамеренных граждан», обурена такими діями, не вступилася за бідного забудовника, якого позбавляють можливості здійснювати його незаконну діяльність!

При цьому, як не дивно, цим обуреним 28-ми підписантам відкритого листа заважає зовсім не саме будівництво, яке не припинялося нерідко ні вдень, ні пізно вночі, створюючи перешкоди та незручності мешканцям цілого кварталу, заважаючи руху автотранспорту по ділянці вул. О. Гончара в районі будівництва, а головне, яке загрожує цілісності Собору Святої Софії та історичному житловому комплексу в центрі Києва, який, якщо вірити підписантам, є також їхньою домівкою.

Громадян-підписантів обурює зовсім не те, що в їхніх дітей нахабно відібрано ігровий майданчик, а в них самих – єдиний в мікрорайоні сквер, на місці якого має постати кам’яний монстр з двоповерховим підземним паркінгом, який загрожуватиме цій унікальній частині Києва культурною та екологічною катастрофою. Ні, авторів листа хвилює зовсім не це.

Їм, власне, не заважає ніщо, крім «постійно інспірованих скандалів» та зупинок названого будівництва. Вони, бідні, обурюються, коли перестають чути гуркіт бурових машин та баштових кранів, бо їх, бачте, хвилює лиш одне: щоб у центрі Києва не постав «нікому не потрібний черговий «недобуд», який ніхто не буде ні зносити, ні добудовувати в найближчі десятиліття». Цікаво, звідки вони на десятиліття вперед знають, що ніхто не буде зносити? Це ж треба, знайшлися люди, яких лякає не руйнівне будівництво чи його катастрофічні наслідки (навіть для власних осель, які розтріскуються на очах), а страх перед міфічним недобудом. Дивний будівельний мазохізм! Підписанти бояться не знищення нашої – а заразом і всесвітньої – культурної спадщини, навіть не руйнування власного будинку, а неестетичної картини недобуду в центрі Києва!

Ми раді заспокоїти вас, шановні сусіди! Щойно будівництво буде остаточно зупинено, громадськість Києва знайде можливість знести ненависний нам, а також, виходить, і вам, довгобуд та знову розбити на цьому місці сквер. Це ми вам від імені Ініціативної групи урочисто обіцяємо.

Дивно також, що обурені громадяни за ці три роки боротьби із забудовою досі жодним чином не висловили своєї позиції, не вийшли на альтернативний мітинг на підтримку улюблених забудовників, не з’являлися на судах як свідки з проханням дозволити будівництво, зрештою не звернулися зі своїми вимогами до своїх «бунтівних» сусідів, включаючи ту ж таки І.А. Нікіфорову, аж раптом розразилися відкритими листами і не до кого-небудь, а одразу до Президента та Прем’єр-міністра!

Ми, звичайно, поцікавилися тим, хто є нашими опонентами та авторами відкритого листа на захист забудовника. Як видно з наведених у статті підписів, понад 20 з них належать мешканцям будинку по вул. О. Гончара 31/28 (варіант: 31-28). Проте, як легко перевірити, такої адреси офіційно взагалі не існує! Під нею мається на увазі будинок за адресою вул. Ярославів Вал, 28, що знаходиться на цілий квартал далі від будівництва. Причина такої «одностайної підтримки» скандального будівництва стала зрозумілою, коли ми дізналися, що збором підписів у будинку по вул. Ярославів Вал, 28 займався мешканець та член ОСББ цього будинку В.Г. Гордієнко, який водночас є… виконробом названого будівництва по вул. Гончара, 17-23! Більше того, чимало мешканців цього будинку самі виступають проти будівництва і не знають, якам чином їхні підписи з’явилися під листом на його захист.

Але й це ще не все. Під листом є підписи кількох осіб, які нібито мешкають по вул. О. Гончара 18/30 та 31/18, проте ні однієї, ні другої, ні навіть подібної до них адреси на карті Києва просто немає! Тобто ці підписи є цілком віртуальними. «Мертві душі», так би мовити, які вирішили підтримати живих. Їх теж, виявляється, хвилює проблема київського недобуду. Ну, що ж, в наш час інформаційних технологій буває і не таке …

Отже, як не намагалися представники забудовника – ТОВ «Інвестиційно-будівельна група» сховатись за чужі спини, тобто підписи, їм це вдається досить погано. Їхньої фантазії не вистачило навіть на те, щоб знайти хоч якісь аргументи на захист свого будівництва, крім жалюгідного та голослівного: всі спроби зупинити будівництво несуть більше негативу, ніж позитиву. Тому все зрештою зводиться до жалібного прохання: «забудовника потрібно залишити в спокої, давши йому можливість спокійно добудувати будинок».

Панове-представники кампанії забудовника! Надто дрібним, недолугим та шитим білими нитками є увесь цей ваш чорний піар та бруд, який ви намагаєтеся вилити на нашу ініціативну групу та особисто І.А. Нікіфорову – повноважного представника громадськості, якій ми офіційно доручили представляти наші інтереси!

Нам є цілком зрозумілим, що нікому, крім вас, не дошкуляє боротьба з вашим же незаконним будівництвом, а вам, видно, дошкуляє дуже добре, якщо ви вдаєтеся до таких засобів! Та ви, власне, нічого й придумати не змогли, крім примітивної «мімікрії» під громадську думку, невдало намагаючись копіювати наші звернення. Але у вашій «громадській активності» є й позитивний для нас момент: не так добре йдуть ваші справи, якщо ви змушені вдаватися до таких смішних засобів. Але що ж, будівництво зупинено, тож ви і використовуєте вільний час для писання подібних листів та збору підписів. Не знаємо, чим вам вдалося привабити ваших підписантів, це вже, як ви там пишете? – їхні «якісь власні, не зрозумілі для нас інтереси». Тільки-но сховатися вам не вдасться ні за 28 (хай навіть більше) підписами, ні за вашим чорним піаром…

ДО РЕЧІ: Як виявило журналістське розслідування, принаймні частину підписів "за будівництво" було банально підроблено.